вер
19
2016

Інформаційні матеріали Українського інституту національної пам’яті про життя і діяльність Михайла Грушевського (29 вересня 1866 – 24 листопада 1934)

Михайло Сергійович Грушевський – видатний історик, визначний державний і громадсько-політичний діяч, літературознавець, письменник, публіцист, організатор української науки, академік Всеукраїнської академії наук і Академії наук СРСР.

Народився в м. Холм (нині Хелм, Польща) в сім’ї вчителя гімназії, організатора народної освіти, автора “Первой учебной книги церковно-славянского языка”. Рід батька походив від козаків Грушів, рід матері – греко-католицьких священиків Опуцкевичів.

Закінчив 1-шу Тифліську гімназію, історико-філологічний факультет Університету святого Володимира, наукову працю розпочав під керівництвом відомого історика Д. Антоновича. За монографію “Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця ХІV століття” (1890 рік) нагороджений золотою медаллю, залишений в університеті для подальшої наукової та викладацької роботи як професорський стипендіат.

1894 року захистив магістерську роботу. За рекомендацією Антоновича призначений на посаду ординарного професора кафедри “Всесвітньої історії з окремим узагальненням історії Східної Європи” Львівського університету.

Львівське Наукове товариство імені Тараса Шевченка як перша українська академія наук

У Львові розпочав активну науково-організаційну діяльність у Науковому товаристві імені Тараса Шевченка. Очолював історико-філософську секцію, редагував “Записки Наукового товаристві імені Тараса Шевченка”, створив та очолив Археографічну комісію НТШ, а в 1897–1913 роках голова Товариства, що під його орудою розвивалося як академічна установа на взірець західноєвропейських.

Ініціював роботу зі збирання джерел з історії України, які друкувалися в серійних виданнях Археографічній комісії НТШ: “Жерела до історії України-Руси”, “Пам’ятки української мови та літератури”. 1906 року започаткував видання “Українсько-руського архіву”, а 1898-го – разом із Іваном Франком та Осипом Маковеєм заснував і редагував літературно-публіцистичний журнал “Літературно-науковий вістник”. У 1899 році був одним із організаторів “Української видавничої спілки”. За редакцією вченого у 1895–1913 роках вийшло 113 томів “Записок Наукового товаристві імені Тараса Шевченка”.

Грушевський значну увагу приділяв підготовці наукових кадрів, створив власну наукову школу. Її представники Василь Гарасимчук, Іван Джиджора, Мирон Кордуба, Іван Кревецький, Іван Крип’якевич, Омелян Терлецький, Степан Томашівський.

Головною працею життя Михайла Грушевського вважається багатотомна “Історія України-Руси”. Грушевський вважав написання такої фундаментальної праці справою честі свого покоління і трудився над нею упродовж більшої частини свого життя. Перший том вийшов у Львові 1898 року, а останній, десятий, присвячений подіям 1657–1659 років, надрукувала його донька Катерина в 1936 році, вже після смерті М. Грушевського.

Від 1897 року тривалий час добивався відкриття у Львові самостійного українського університету. Один із організаторів Української національно-демократичної партії в Галичині. 1906 року виступив із програмою заснування українських кафедр у всіх університетах підросійської України. Ініціював створення 1904 року в Львові громадської організації – Товариства прихильників української літератури, науки і штуки, яке сприяло розвиткові української культури та науки, підтримувало творчу інтелігенцію з усіх українських земель.

У Києві продовжив політичну діяльність і розбудову історичної науки та видавничої справи

Після революції 1905–1907 років переніс свою діяльність до Києва. 1907 року його обрали головою новозаснованого Українського наукового товариства у Києві. Редагував “Записки УНТ у Києві”, часопис “Україна”, “Літературно-науковий вістник”, редакцію якого переніс до Києва. З ініціативи та за участю вченого у 1909–1912 роках виходили популярні ілюстровані народні газети “Село” та “Засів”.

У 1907 році Грушевський подав кандидатуру на завідувача кафедри Університету святого Володимира, але через шовіністичні настрої адміністрації університету не отримав достатньої кількості голосів.

У цей період активно співпрацював з Українською думською фракцією в І та ІІ Державних думах Росії та її друкованим органом – “Украинским вестником”. Належав до засновників і членів Ради української політичної партії в Російській імперії – Товариства українських поступовців. Політичну платформу того часу Грушевський базував на засадах конституційного парламентаризму й автономії України.

Початок Першої світової війни застав Грушевського на відпочинку в селі Криворівня (нині – Івано-Франківської області, а тоді – територія Австро-Угорщини). З великими труднощами Грушевський зумів повернутись до Києва, де його заарештували за звинуваченням в австрофільстві та причетності до створення легіону Українських січових стрільців. Після п’ятимісячного ув’язнення в Лук’янівській в’язниці висланий до Симбірська. Восени 1915 року завдяки клопотанням російських вчених йому дозволили переїхати до Казані, ще через рік – до Москви, де активно продовжував наукову діяльність, співпрацював із громадсько-політичним виданням “Украинская жизнь”. До Києва зміг повернутися лише після Лютневої революції 1917 року.

Період Української революції 1917–1921 років – вершина державницьких устремлінь

З березня 1917-го Михайло Грушевський – голова Української Центральної Ради, головний ідейний натхненник українського національного руху. Під його керівництвом Центральна Рада еволюціонувала від вимог національно-культурної автономії до проголошення незалежної Української Народної Республіки.

Грушевський був автором головних політичних документів. Своє бачення національно-культурного і державницького поступу України викладав у виступах, статтях, брошурах, концептуальних положеннях Української революції 1917–1921 років. У статтях “Якої ми хочемо автономії і федерації”, “Хто такі українці і чого вони хочуть”, “На переломі”, “Українська самостійність і її історична необхідність” обґрунтував стратегію досягнення державної незалежності.

Михайло Сергійович – головна дієва особа тогочасного українського політичного життя. Без його участі не відбувалося практично жодне масштабне зібрання. Надавав великого значення конституційному процесові. Під його керівництвом розроблялася Конституція УНР, прийнята 29 квітня 1918 року.

Розробник концепції академії наук як громадської асоціації вчених

Після гетьманського перевороту відійшов від активної політичної діяльності.

Розробив концепцію Української академії наук як асоціації вчених, але через образи до неї не увійшов. Наукова та видавнича діяльність Грушевського зосереджувалась у заснованому ним Українському соціологічному інституті, громадсько-політична – в керівництві “Закордонною делегацією” Української партії соціалістів-революціонерів, редагуванні її друкованого органу “Борітеся – Поборете!”, створенні Комітету “Голодним України”.

На еміграції Грушевський розпочав роботу над ще одним великим науковим проектом – багатотомною “Історією української літератури”. Перші його томи були надруковані в 1923 році, останній, 6-й том, присвячений літературі 1-ї третини ХVІІ століття, лишився в рукописі і був надрукований тільки у 1995 році.

У березні 1924 року повернувся в Україну, щоб завершити “Історію України–Руси”, що неможливо було здійснити без вітчизняних архівів і бібліотечних зібрань. У 1924–1930 роках очолював історичні установи ВУАН: кафедру історії українського народу при Історико-філологічному відділі, Історичну секцію з численними комісіями, археографічну комісію. Осередком його історичної школи стала новостворена Науково-дослідна кафедра історії України. За редакцією вченого в цей період було випущено 80 книг, серед них періодичні та серійні видання: “Україна”, “Науковий збірник”, “Студії з історії України”, “За сто літ”, збірники комісій порайонного дослідження історії України.

У 1929-му Грушевського обрали академіком АН СРСР. Однак вже згодом розпочався погром історичних установ, створених Михайлом Сергійовичем: у 1930 році було ліквідовано комісію Історичної секції, Науково-дослідну кафедру історії України, закрито всі видання. В цей період він став об’єктом нещадного цькування з боку більшовицького режиму.

З березня 1931 року Грушевський перебував у Москві у “відрядженні” під пильним наглядом репресивних органів. Архівні джерела свідчать, що тотальне стеження за вченим органами ГПУ–НКВД розпочалося від перших днів повернення в Україну і завершилося арештом у березні 1931 року за звинуваченням у керівництві т. зв. “Українським національним центром”. Через короткий час після допитів у Харкові Грушевського звільнили. Відкритий судовий процес так і не відбувся. Документів, що дозволяють однозначно з’ясувати обставини та пояснити мотиви звільнення вченого, на сьогодні не виявлено.

Помер Михайло Грушевський у Кисловодську після хірургічних операцій. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Попри те, що він повернувся до УСРР, займав високі посади в АН, тривалий час він залишався “контрреволюційним істориком”. Грушевський формально не був репресований радянською владою. За весь час тоталітарного режиму його твори не перевидавалися, а надруковані раніше вилучалися з бібліотек і знищувалися. Наукова спадщина Грушевського в той час не вивчалася.

Цитати Михайла Грушевського

“Завдяки історичній пам’яті людина стає особистістю, народ – нацією, країна – державою”.

“Ця стадія українського життя, в яку ми ввійшли, вимагає високого морального настрою, спартанського почуття обов’язку, певного аскетизму і навіть героїзмі від українських громадян...”

“Царство свободи здобувається також сильним примусом над собою”.

“Український народ належить до ...європейського кругу не силою тільки історичних зв’язків..., а й самим складом народного характеру”.

“Покоління, яких жде Україна тепер, повинні бути людьми діла реального, практичного – спеціалісти-адміністратори, фінансисти, економісти, знавці військового і морського діла, техніки...”

“І у нас повинно стати тепер ... прикметою невихованости людини все, що різко розминається з демократизмом і ідеєю соціальної справедливости: нахил до розкішного життя, імпонування зверхнім багатством...”

“Тепер наше гасло – самостійність і незалежність”.

“Мусимо йти, бо спинити походу не можна”.

“Мусимо жертвувати всім, щоб урятувати найдорожче в цей момент: самостійність і незалежність нашого народу”.

Цитати видатних діячів про Михайла Сергійовича Грушевського

“Чоловік широкої освіти, незломної волі і невичерпаної енергії… Ті мало не 70 томів наукових і літературних публікацій, виданих під його редакцією, за його ініціятивою і при його діяльній помочи, то далеко не вся, то може лиш половина його праці”. Іван Франко.

“Була це людина великого масштабу, бистрого розуму, надзвичайно широких розумових зацікавлень. Він мав подиву гідну ерудицію... Працездатність мав колосальну. У розпалі революційних подій 1917 року писав книжки, брошури, статті, склав кілька шкільних підручників. Як голова Центральної Ради одночасно вів засідання, керував дебатами і справляв коректу. Був людиною у повному значенні того слова. Але мав одну органічну хибу: безмежне честолюбство. Він звик володіти і наказувати, і всі йому підпорядковувались, бо він мав в очах людей авторитет, придбаний його розумом і працею”. Дмитро Дорошенко.

“Грушевський, як і кожна людина, належав своїй добі. Вона – єдине мірило оцінки історичного діяча. Доба Грушевського цю оцінку зробила. Але творчість Грушевського – це вічна власність українства. І в історичній перспективі “Історія України-Руси” завжди стоятиме поруч з Шевченковим “Кобзарем”. Олександр Оглоблин.

“Він обіймав своїм оком і обгортав своїми дужими раменами всю нашу землю, тішився, коли їй сонце світило, й болів її ранами, а як рани творилися на його очах, старався їх загоювати”. Іван Крип’якевич.

“Михайло Грушевський був складною особою та винятковою особистістю. Не одноколірною, а з світлими бліками і тінями”. Ярослав Дашкевич.

“Ерудиція, ознайомленість із західньо-європейським політичним життям і природні здібності ставили його значно вище багатьох тодішніх наших громадських діячів і політиків”. Борис Мартос

“Це був історик в повному значенні цього слова… Він був переконаний, що український народ вийде на шлях вільного політичного і культурного розвитку навіть тоді, коли хвилево програє той чи інший бій… У внутрішньо-українських справах Михайло Грушевський був гарячим прихильником народоправства і демократії…”. Микола Ковалевський.

“Михайло Грушевський був символом всеукраїнського національного єднання, що його він розумів як з’єднання всіх частин української нації в єдиному національно-державному і національно-культурному організмі”. Любомир-Роман Винар.

10 цікавих фактів про Михайла Грушевського

1. Дотепер ніхто не знає справжньої адреси проживання родини Грушевських у Холмі, де народився Михайло Сергійович. Житловий особняк, на якому красується бронзова дошка з написом українською та польською мовами: “У цьому домі 17. ІХ. 1866 року народився найвизначніший український історик і перший Президент Української Республіки Михайло Грушевський” виявляється, було обрано наздогад, оскільки жодних даних, свідчень чи спогадів щодо адреси немає.

2. Діду Михайла Грушевського по материнській лінії (Захарій Оппоков) за життя було подаровано дворянство, нагороджено двома орденами Святої Анни, бронзовим хрестом, орденом святого рівноапостольського Володимира.

3. Батько Михайла Грушевського – Сергій Федорович – був знаний як автор одного з кращих підручників з церковнослов’янської мови для шкіл, книга витримала понад 30 перевидань. Це дало змогу набути чималий капітал і жити безбідно ще багато років.

4. Початкову освіту здобув удома, а до Тифліської гімназі був зарахований одразу до третього класу. Навчання давалось легко, тому мав час працювати бібліотекарем і “плавати у книжковому морі і впиватися ним…”.

5. Перше кохання – оперна співачка Олена Марковська. Зачаровувався її співом, запрошував на традиційні щорічні концерти у гімназію, декламував їй свої вірші. Олена відповідала взаємністю. Але кохання не мало продовження. На початку 1886 року гастролі оперної трупи у Тифлісі скінчилися, і співачка поїхала. Молоді люди розлучилися.

6. Михайло Грушевський починав творчий шлях саме як письменник. Однак чимало літературних текстів дотепер не друкувалися. Значний їх масив уперше було надруковано у виданні “Михайло Грушевський: Із літературної спадщини” – Нью-Йорк – Київ. – 2000.

7. Основна частина поезії українською і російською мовою Михайла Грушевського збереглася у двох рукописних зошитах. Перший з них датований 1882–1883 роками, містить також драматичні проби. Авторська назва другого “Зібрані кращі вірші Михайла Сергієнка Заволоки. 1883–1884 роки”.

8. У січні 1918 року під час штурму Києва більшовики цілеспрямовано спалили фамільний маєток Грушевських на вулиці Паньківській, 9. Операцією командував Михайло Муравйов. Бронепотяг із загонами матросів на чолі з Андрієм Полупановим кілька годин розстрілював запальним снарядами будинок. Ущент згоріли цінні рукописи, бібліотека, унікальні колекції рушників, вишивок, килимів, порцеляни та прикрас. Згодом Муравйов вихвалявся “цим подвигом”: “Я велел артеллерии бить по самым высоким и красивым дворцам и домам Киева, по церквям и попам… Я зажег снарядами огромный дом Грушевского, и он в течении трех суток горел как яркий костер…”.

9. 29 квітня 1918 року на Михайла Грушевського в Луцьких казармах Січових стрільців у Києві здійснено замах. Нападник, за однією з версій – російський офіцер, намагався заколоти голову Центральної Ради багнетом. Та промахнувся, поранивши дружину Марію Іванівну. Нападника затримали, а згодом він загинув за загадкових обставин… при спробі втечі.

10. У Головному управлінні держбезпеки НКВД справа Грушевського носила кодову назву “Старец”.

11. За спогадами сучасників, Грушевський мав надзвичайну працездатність. Спав 4 години на добу, увесь свій час присвячував роботі. Творчий доробок складає понад 2000 праць. 10-томну монографію “Історія України – Руси” Михайло Сергійович писав 38 років (з 1895 по 1933 рік).

12. Один із найбільш суперечливих фактів із життя Михайла Грушевського – це дата його смерті. Мова йде про 24 та 25 листопада 1934 року. Відповідно до історії хвороби Михайла Сергійовича 24 листопада датується останній запис: “Сердечная слабость нарастает... В 2 ч[аса] дня смерть при нарастании сердечной слабости”. То звідки ж взялось 25 листопада? 27 листопада 1934 року в українських газетах “Комуніст” та “Вісті ВУЦВК” з’явився некролог Грушевського, де й зазначалась дата смерті – 25 листопада. Очевидно, мав місце технічний хибодрук або плутанина з радянським календарем. Саме на основі цього тексту писались некрологи за кордоном. Це призвело до тиражування неточності, адже нікому не спадало на думку, що в офіційному некролозі може бути хиба такого типу.

вер
16
2016

18 вересня - 175 років з дня народження Михайла Драгоманова

вченого, історика, літературознавця, фольклориста, публіциста, громадського діяча

Драгоманов Михайло Петрович (30 (18) вересня 1841, Гадяч, Полтавська область - 2 липня (20 червня) 1895, Софія) - український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч. Один із організаторів "Старої громади" у Києві. Доцент Київського університету (1870-1876). Після звільнення за політичну неблагонадійність емігрував до Женеви, де очолював осередок української політичної еміграції (1876-1889). Професор Софійського університету (1889–1895).

Батьки М.Драгоманова, дрібнопомісні дворяни, нащадки козацької старшини, були освіченими людьми, поділяли ліберальні для свого часу погляди. «Я надто зобов’язаний своєму батьку, який розвив у мені інтелектуальні інтереси, з яким у мене не було морального розладу і боротьби...» — згадував пізніше Михайло Петрович. З 1849 по 1853 рік юнак навчався в Гадяцькому повітовому училищі, де, з-поміж інших дисциплін, виділяв історію, географію, мови, захоплювався античним світом. Продовжував своє навчання допитливий хлопець у Полтавській гімназії. Це були часи накопичення знань, розширення поля інтересів, захоплення новітніми політичними течіями. М.Драгоманов вражав викладачів своєю надзвичайною цілеспрямованістю, працьовитістю, освіченістю. Його сестра Ольга (майбутня письменниця Олена Пчілка, мати Лесі Українки) згадувала, що «книжок... Михайло перечитав ще в гімназії таку силу і таких авторів, що багато учнів середніх шкіл пізніших часів... здивувались би, почувши, що між тими авторами були й такі... як Шлосер, Маколей, Прескот, Гізо».

Восени 1859 року М.Драгоманов вступає на історико-філологічний факультет Київського університету. Тут у нього з’являються значно ширші і більші можливості вдосконалювати свою загальну освіту, повніше і живіше знайомитися з тими суспільними і політичними процесами, що постійно зароджувалися у неспокійному студентському середовищі. Університет тих часів являв собою один із найважливіших осередків наукового, культурного і громадського життя. Значною мірою це була заслуга попечителя цього закладу, славетного хірурга М.Пирогова, який «допустив у Києві de facto академічну свободу, схожу на європейську». М.Драгоманов намагався встигати й органічно поєднувати процес навчання з практичною громадською роботою, на яку підштовхували розбуджені загальною ситуацією політичні настрої.

Етапним у справі становлення М.Драгоманова як політичного і громадського діяча став його виступ над труною Шевченка у Києві, коли прах великого Кобзаря перевозили до Чернечої гори. Слова, сказані тоді ще юним промовцем: «Кожний, хто йде служити народу, тим самим надіває на себе терновий вінець», — виявилися пророчими. У 1863 році М.Драгоманов стає членом Громади. Ці об’єднання виникали як форма пробудження свідомості національної інтелігенції до пізнання української літератури, історії, культури, народного побуту, права. Пізніше у 70-х рр. з’явилися нові, молоді Громади, в статутах яких уже стояло питання про «самостійне політичне існування» України з «виборним народним правлінням». З середини 60-х років становлення М.Драгоманова як ученого відбувається у тісному взаємозв’язку з його публіцистичною діяльністю. По суті, в цих роботах М.Драгоманова — історичних, етнографічних, філологічних, соціологічних — мимоволі відбувається зміщення акцентування на політичне підґрунтя означуваного питання. У 1871 році Київський університет відряджає М.Драгоманова за кордон. Замість запланованих двох років молодий учений пробув там майже три, відвідавши за цей час Берлін, Прагу, Відень, Флоренцію, Гайдельберг, Львів.

Особливе місце в політично-публіцистичній діяльності М.Драгоманова посідає Галичина. Він був одним з перших, хто намагався розбудити галицьке громадське життя, піднести рівень суспільної свідомості. Трирічне закордонне турне М.Драгоманова було надзвичайно плідним для молодого вченого. Він тепер міг критично оглянути й оцінити свої переконання, зіставляючи їх з наочним західноєвропейським досвідом. Наступ реакції, повторне запровадження утисків проти відроджуваних проявів української культури змусили М.Драгоманова виїхати за кордон і стати політичним емігрантом.

Восени 1875 року Михайло Петрович через Галичину та Угорщину вирушає до Відня з наміром створити там осередок національної політичної думки, започаткувати випуск української газети.

Прогресивний громадсько-політичний збірник «Громада» М.Драгоманов створив у Женеві восени 1876р. Було видано п’ять томів збірника.

Головна тема «Громади» — дати якнайбільше матеріалів для вивчення України і її народу, його духовних починань і устремлінь до свободи і рівності серед світової спільноти.

З другої половини 80-х рр. М.Драгоманова запрошують до співпраці ряд провідних видань Галичини. Становлення і розвиток національних рухів у Західній Україні, за свідченням І.Франка, стало останньою і, мабуть, найбільшою радістю в житті Драгоманова. У 1889 році Михайла Петровича запрошують на кафедру загальної історії історико-філологічного факультету Софійського університету Болгарії. Ім’я М.Драгоманова асоціювалося в свідомості прогресивної громадськості з боротьбою слов’янських народів за свободу, автономію, братерство.

Виважений і проникливий політик М.Драгоманов мучився тією задушливою атмосферою у суспільстві, що склалася на теренах Російської імперії у ставленні до національних меншин.

Це був період перед черговим тотальним наступом на вільнолюбний настрій народу.

«Пригнічений стан духу значною мірою збільшується від усвідомлення печального стану справ в Україні», — так свідчила Леся Українка про останні дні життя М.Драгоманова. Тимчасові поліпшення загального стану сприяли сплескам творчого піднесення, але несподівана смерть від розриву аорти 20 червня 1895 року обірвала життя великого вченого і громадського діяча. Похований М.Драгоманов у Софії.


Літературознавчі погляди М.Драгоманова

М.Драгоманов у своїх наукових і літературно-критичних працях 70— 90-х років («Література російська, великоруська, українська і галицька», 1873—1874 pp.; «Листи на Наддніпрянську Україну», 1893— 1894 pp.; «Святкування роковин Шевченка в «руському обществі», 1873 p.; «Війна з пам'яттю про Шевченка», 1882 р.; «Т. Шевченко в чужій хаті його імені», 1893 р. та ін.) вимагав, щоб література неодмінно керувалася принципами вірності правді життя, відповідала своєму часові, сягала проблемами та героями глибин суспільного життя. Велике значення мала розробка Драгомановим концепції народності літератури. Він наголошував на історичності цієї категорії, яка, постійно розвиваючись, оновлюючи зміст і форму, виявляла глибоку чутливість до суспільних і естетичних потреб народу. Підтримуючи у творчості українських письменників справді народне, М. Драгоманов вів рішучу боротьбу проти псевдонародності, провінційності та обмеженості літератури.

Одним з перших в українському літературознавстві М.Драгоманов звернувся до аналізу романтизму як напряму в мистецтві, що в попередні десятиліття відіграло позитивну роль у становленні національної літератури, викликавши зацікавленість до усної народної творчості, етнографії, міфології українців. Цим самим було підготовлено передумови для реалізму, який став домінувати в українській літературі другої половини XIX століття. Цікавою є сама концепція реалізму в естетиці М. Драгоманова, осердям якої є вимога безтенденційного, об'єктивного змалювання життя.

Недооцінка переваг реалістичного способу відображення дійсності вела до того, що окремі українські письменники (наприклад О. Стороженко) малювали абстрактні схеми, а не живих людей, захоплювалися дидактизмом, у той час як художня творчість вимагає «виводити на сцену існуючі, а не видумані особи й становище». Досягнення реалізму в українській літературі вчений пов'язував з творчістю Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Панаса Мирного, Івана Нечуя-Левицького, частково Юрія Федьковича. Займаючись порівняльним літературознавством, М.Драгоманов пропагував важливість загальнолюдських естетичних цінностей у розвиткові культури українського народу.

Джерело: http://www.dragomanov.npu.edu.ua/dragomanovs-biography


вер
15
2016

Дванадцята сесія Гадяцької міської ради сьомого скликання від 13.09.2016 р.

13 вересня 2016 року в приміщенні міської ради відбулася дванадцята сесія міської ради сьомого скликання.

В роботі сесії прийняли участь 21 депутат з 26 обраних до міської ради. На пленарне засідання були запрошені та взяли участь начальники управлінь та відділів міської ради, керівники комунальних підприємств міста, голови вуличних та будинкових комітетів, представники державних установ, громадських організацій, засобів масової інформації. Головував на сесії Нестеренко Володимир Олександрович - міський голова.

Пленарному засіданню депутатів передували засідання постійних депутатських комісій: зокрема плідно, активно відбулися засідання комісії з питань бюджету, фінансів і цін, соціально-економічного розвитку, підприємництва (голова - Боцула О.А.) та комісії з питань промисловості, приватизації, земельних ресурсів та екології (голова Мотрич В. Д.). На своїх комісіях депутати розглянули проекти рішень міської ради, що вносились на розгляд пленарного засідання дванадцятої сесії. В роботі постійних комісій взяли участь керівники управлінь і відділів міської ради, представники громадських організацій.

Порядок денний дванадцятої сесії Гадяцької міської ради сьомого скликання від 13.09.2016 року.

1. Про інформацію міського голови про прийняті рішення виконавчим комітетом міської ради в міжсесійний період.

2. Про внесення змін до бюджету міста Гадяча на 2016 рік.

3. Про передачу Гадяцькій районній раді у 2017 році субвенцій на утримання об’єктів спільного користування.

4. Про внесення змін до рішення шостої сесії Гадяцької міської ради сьомого скликання від 10 березня 2016 року «Про граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, комп’ютерів, придбання і утримання мобільних телефонів органами місцевого самоврядування, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок бюджету міста Гадяча».

5. Про надання дозволу на придбання службового автомобіля.

6. Про внесення змін та доповнень до Програми економічного і соціального розвитку міста Гадяча на 2016 рік.

7. Про внесення змін до Положення про відділ освіти, молоді та спорту Гадяцької міської ради.

8. Про внесення змін до Програми організації харчування учнів 1-4-х класів загальноосвітніх навчальних закладів м. Гадяча на 2016 рік.

9. Про надання дозволу відділу освіти, молоді та спорту Гадяцької міської ради на проведення конкурсів на оренду нерухомого майна, яке належить територіальній громаді міста Гадяч.

10. Про затвердження міської цільової Програми «Гідне оснащення рятувальників – надійна безпека мешканців Гадяча» на 2016 рік.

11. Про прияняття у комунальну валсність територіальної громади м. Гадяч державного майна, об’єкт житлової нерухомості, малосімейний гуртожиток по вулиці Швидкого, будинок 3, корпус 1 в м. Гадяч Полтавської області.

12. Про надання дозволу КП «Гадяч-житло» на проведення конкурсу на оренду нерухомого майна, яке належить теріторіальній громаді міста Гадяча.

13. Про затвердження детального плану території частини кварталу, обмеженого вулицями Дзержинського, Мирного Панаса та Крупської для земельної ділянки по вул. Дзержинського, 15.

14. Про затвердження детального плану території частини кварталу, обмеженого вул. Полтавська, вул. Радянська, пров. Тракторний та пров. Веселий для земельної ділянки по вул. Полтавська, 74-б.

15. Про затвердження детального плану території частини кварталу, обмеженого вул. 10-річчя Конституції, вул. Гагаріна та Молодіжна для земельної ділянки по вул. 10-річчя Конституції, 1.

16. Про визнання земельних торгів (аукціону) з продажу земельної ділянки площею 0,0400 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою: місто Гадяч, по вулиці Тельмана,8-б, як такими, що не відбулися.

17. Про проведення земельних торгів (аукціону).

18. Про припинення права користування земельними ділянками під торгівельними кіосками загальною площею 0,0040 га, ФОП Оробей Віктора Андрійовича, на території міста Гадяч, по вулицях: Тельмана, Полтавська, Драгоманова, Героїв Майдану.

19. Про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,0025 га, по вулиці Драгоманова,2-б, гараж № 7, в місті Гадяч, гр. Мазура Володимира Петровича.

20. Про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,0036 га, по вулиці Полтавська,102, в місті Гадяч, гр. Бази Софії Миколаївни та гр. Клюєвої Ірини Петрівни.

21. Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту площею 0,0078 га, ФОП Бугаєвському Сергію Олександровичу, за адресою: місто Гадяч, вулиця Полтавська для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розміщення малої архітектурної форми – торгівельного кіоску, землі житлової та громадської забудови.

22. Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,0022 га, з метою передачі її у власність гр. Панасенку Руслану Михайловичу для будівництва та обслуговування індивідуального гаража № 4, за адресою: місто Гадяч, вулиця Кіндратенка,1-а, землі житлової та громадської забудови.

23. Про надання дозволу гр. Голубенко Наталії Миколаївні на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, з метою передачі її в користування на умовах оренди для будівництва та обслуговування індивідуального гаража № 7, за адресою: місто Гадяч, вулиця Драгоманова,2-б, землі житлової та громадської забудови.

24. Про надання дозволу гр. Довженку Василю Івановичу на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування індивідуального гаража № 15, за адресою: місто Гадяч, вулиця Тельмана,18-б, землі житлової та громадської забудови.

25. Про внесення змін в рішення виконкому міської ради від 21.08.1997 року № 288-14 "Про передачу безплатно у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських споруд площею 833 кв. м. по провулку Некрасова,1, гр. Воловик Михайлу Андрійовичу, жителю м. Гадяч."

26. Про надання дозволу гр. Кошовому Олексію Петровичу, Кошовому Віктору Петровичу, Кошовій Любові Михайлівні, Кошовому Петру Федоровичу на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, з метою передачі її у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: місто Гадяч, вулиця Андрієвського,13, землі житлової та громадської забудови.

27. Про надання дозволу гр. Сергієнку Олександру Івановичу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для будівництва та обслуговування індивідуального гаража, за адресою: місто Гадяч, вулиця Полтавська,102-а, землі житлової та громадської забудови.

28. Про скасування рішення 44 сесії 5 скликання міської ради від 27.04.2010 року "Про надання дозволу Товстопят Оксані Іванівні на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для будівництва та обслуговування індивідуального гаража в місті Гадяч, по вулиці Леніна,42-а".

29. Про надання дозволу гр. Базі Софії Миколаївні на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу приватизованої земельної ділянки на два землеволодіння, за адресою: місто Гадяч, провулок 1-й Волгоградський,6, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, землі житлової та громадської забудови.

30. Про надання дозволу гр. Яловому Олександру Олександровичу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди, із зміною цільового призначення землі, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: місто Гадяч, вулиця Чапаєва,10, землі житлової та громадської забудови.

31. Про надання дозволу гр. Воронкову Віталію Анатолійовичу на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: місто Гадяч, вулиця Гетьманська,8, кв. 5, землі житлової та громадської забудови.

32. Про надання дозволу гр. Безі Олександру Олексійовичу на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: місто Гадяч, вулиця Гетьманська,8, кв. 6, землі житлової та громадської забудови.

33. Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,0798 га, гр. Жуковцю Сергію Павловичу, за адресою: місто Гадяч, площа Соборна,47, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, землі житлової та громадської забудови.

34. Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,0046 га, з метою передачі її у власність гр. Долі Марії Олексіївні для будівництва та обслуговування індивідуального гаража № 15, за адресою: місто Гадяч, вулиця Драгоманова,16-а, землі житлової та громадської забудови.

35. Про надання дозволу гр. Нестеренко Тетяні Петрівні на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: місто Гадяч, вулиця Терешкової,28, землі житлової та громадської забудови.

36. Про надання дозволу гр. Муковозу Леоніду Дмитровичу на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: місто Гадяч, провулок Сонячний,22, землі житлової та громадської забудови.

вер
13
2016

Порядок денний дванадцятої сесії Гадяцької міської ради сьомого скликання від 13.09.2016 року.

1. Про інформацію міського голови про прийняті рішення виконавчим комітетом міської ради в міжсесійний період.

2. Про внесення змін до бюджету міста Гадяча на 2016 рік.

3. Про передачу Гадяцькій районній раді у 2017 році субвенцій на утримання об’єктів спільного користування.

4. Про внесення змін до рішення шостої сесії Гадяцької міської ради сьомого скликання від 10 березня 2016 року «Про граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, комп’ютерів, придбання і утримання мобільних телефонів органами місцевого самоврядування, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок бюджету міста Гадяча».

5. Про надання дозволу на придбання службового автомобіля.

6. Про внесення змін та доповнень до Програми економічного і соціального розвитку міста Гадяча на 2016 рік.

7. Про внесення змін до Положення про відділ освіти, молоді та спорту Гадяцької міської ради.

8. Про внесення змін до Програми організації харчування учнів 1-4-х класів загальноосвітніх навчальних закладів м. Гадяча на 2016 рік.

9. Про надання дозволу відділу освіти, молоді та спорту Гадяцької міської ради на проведення конкурсів на оренду нерухомого майна, яке належить територіальній громаді міста Гадяч.

10. Про затвердження міської цільової Програми «Гідне оснащення рятувальників – надійна безпека мешканців Гадяча» на 2016 рік.

11. Про прияняття у комунальну валсність територіальної громади м. Гадяч державного майна, об’єкт житлової нерухомості, малосімейний гуртожиток по вулиці Швидкого, будинок 3, корпус 1 в м. Гадяч Полтавської області.

12. Про надання дозволу КП «Гадяч-житло» на проведення конкурсу на оренду нерухомого майна, яке належить теріторіальній громаді міста Гадяча.

13. Про затвердження детального плану території частини кварталу, обмеженого вулицями Дзержинського, Мирного Панаса та Крупської для земельної ділянки по вул. Дзержинського, 15.

14. Про затвердження детального плану території частини кварталу, обмеженого вул. Полтавська, вул. Радянська, пров. Тракторний та пров. Веселий для земельної ділянки по вул. Полтавська, 74-б.

15. Про затвердження детального плану території частини кварталу, обмеженого вул. 10-річчя Конституції, вул. Гагаріна та Молодіжна для земельної ділянки по вул. 10-річчя Конституції, 1.

16. Про визнання земельних торгів (аукціону) з продажу земельної ділянки площею 0,0400 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою: місто Гадяч, по вулиці Тельмана,8-б, як такими, що не відбулися.

17. Про проведення земельних торгів (аукціону).

18. Про припинення права користування земельними ділянками під торгівельними кіосками загальною площею 0,0040 га, ФОП Оробей Віктора Андрійовича, на території міста Гадяч, по вулицях: Тельмана, Полтавська, Драгоманова, Героїв Майдану.

19. Про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,0025 га, по вулиці Драгоманова,2-б, гараж № 7, в місті Гадяч, гр. Мазура Володимира Петровича.

20. Про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,0036 га, по вулиці Полтавська,102, в місті Гадяч, гр. Бази Софії Миколаївни та гр. Клюєвої Ірини Петрівни.

21. Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту площею 0,0078 га, ФОП Бугаєвському Сергію Олександровичу, за адресою: місто Гадяч, вулиця Полтавська для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розміщення малої архітектурної форми – торгівельного кіоску, землі житлової та громадської забудови.

22. Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,0022 га, з метою передачі її у власність гр. Панасенку Руслану Михайловичу для будівництва та обслуговування індивідуального гаража № 4, за адресою: місто Гадяч, вулиця Кіндратенка,1-а, землі житлової та громадської забудови.

23. Про надання дозволу гр. Голубенко Наталії Миколаївні на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, з метою передачі її в користування на умовах оренди для будівництва та обслуговування індивідуального гаража № 7, за адресою: місто Гадяч, вулиця Драгоманова,2-б, землі житлової та громадської забудови.

24. Про надання дозволу гр. Довженку Василю Івановичу на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування індивідуального гаража № 15, за адресою: місто Гадяч, вулиця Тельмана,18-б, землі житлової та громадської забудови.

25. Про внесення змін в рішення виконкому міської ради від 21.08.1997 року № 288-14 "Про передачу безплатно у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських споруд площею 833 кв. м. по провулку Некрасова,1, гр. Воловик Михайлу Андрійовичу, жителю м. Гадяч."

26. Про надання дозволу гр. Кошовому Олексію Петровичу, Кошовому Віктору Петровичу, Кошовій Любові Михайлівні, Кошовому Петру Федоровичу на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, з метою передачі її у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: місто Гадяч, вулиця Андрієвського,13, землі житлової та громадської забудови.

27. Про надання дозволу гр. Сергієнку Олександру Івановичу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для будівництва та обслуговування індивідуального гаража, за адресою: місто Гадяч, вулиця Полтавська,102-а, землі житлової та громадської забудови.

28. Про скасування рішення 44 сесії 5 скликання міської ради від 27.04.2010 року "Про надання дозволу Товстопят Оксані Іванівні на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для будівництва та обслуговування індивідуального гаража в місті Гадяч, по вулиці Леніна,42-а".

29. Про надання дозволу гр. Базі Софії Миколаївні на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу приватизованої земельної ділянки на два землеволодіння, за адресою: місто Гадяч, провулок 1-й Волгоградський,6, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, землі житлової та громадської забудови.

30. Про надання дозволу гр. Яловому Олександру Олександровичу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди, із зміною цільового призначення землі, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: місто Гадяч, вулиця Чапаєва,10, землі житлової та громадської забудови.

31. Про надання дозволу гр. Воронкову Віталію Анатолійовичу на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: місто Гадяч, вулиця Гетьманська,8, кв. 5, землі житлової та громадської забудови.

32. Про надання дозволу гр. Безі Олександру Олексійовичу на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: місто Гадяч, вулиця Гетьманська,8, кв. 6, землі житлової та громадської забудови.

33. Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,0798 га, гр. Жуковцю Сергію Павловичу, за адресою: місто Гадяч, площа Соборна,47, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, землі житлової та громадської забудови.

34. Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,0046 га, з метою передачі її у власність гр. Долі Марії Олексіївні для будівництва та обслуговування індивідуального гаража № 15, за адресою: місто Гадяч, вулиця Драгоманова,16-а, землі житлової та громадської забудови.

35. Про надання дозволу гр. Нестеренко Тетяні Петрівні на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: місто Гадяч, вулиця Терешкової,28, землі житлової та громадської забудови.

36. Про надання дозволу гр. Муковозу Леоніду Дмитровичу на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: місто Гадяч, провулок Сонячний,22, землі житлової та громадської забудови.



Результати поіменного голосування депутатів Гадяцької міської ради, присутніх на дванадцятій сесії міської ради сьомого скликання 13.09.2016.



-->